Німб: звідки він походить і як потрапив у різні релігії та культури

Німб: звідки він походить і як потрапив у різні релігії та культури Метью Вілсон Автор фото, Alamy Німб уперше з'являється в релігійному мистецтві стародавнього Ірану та його швидко підхоплюють різні культури, не в останню чергу завдяки Великому шовковому шляху. Як простий символ пов'язує Ісуса, Будду та Аполлона ? Християнство, буддизм, індуїзм, зороастризм та грецьку міфологію вважають вкрай несхожими релігіями. Однак простого погляду достатньо, щоб помітити символ, який об'єднує їх усіх - німб. Ореол навколо голови святого символізує його славу й божественну сутність, а помітити його можна в мистецтві багатьох народів світу. Німб може мати доволі різний вигляд: коло з променями (як у Статуї Свободи) або сяйво з язиками полум'я (як у монголів та персів). Однак найпоширеніший його образ - це золотистий диск. Але звідки походить цей символ? Одне з припущень свідчить, що німб символізує царську корону. Він також може бути аурою, яку випромінює розум божества. Автор фото, Alamy Ореол над головою давньоєгипетського бога Ра символізував сонце Пошуки німба в релігійному мистецтві приводять нас лише у 1 століття до н.е. Схоже, раніше його не було у жодній релігії. Однак лише за кілька століть він стає невіддільною частиною іконографії в усій Євразії. Вочевидь, символ походить із дуже ранніх мистецьких традицій. Стародавні єгиптяни зображували свого бога Ра з колом, яке символізувало сонце, однак розташовано воно було не над головою божества, а за нею. На деяких артефактах із міста Мохенджо-Даро в долині Інду, яке виникло близько 2600 року до нашої ери, є характерні зображення ореолу з променями. Однак вони оточують фігури божеств цілком, а не лише їхні голови. Так само й у мистецтві Давньої Греції трапляються вінки зі світла. Вони оточують голови міфічних героїв, демонструючи їхню унікальну божественну силу. Однак власне німб - це винахід пізнішого періоду і, мабуть, результат оригінальних релігійних ідей. Перші зразки німбів датують 300-ми роками до нашої ери, їх можна побачити у мистецтві стародавнього Ірану. Сяйво навколо голови є рисою Мітри, божества світла у зороастрійській релігії. Дослідники вважають, що ідея божественної слави, "Хварени", у зороастризмі міцно пов'язана із сонячним сяйвом, тому німб символізував зв'язок Мітри з сонцем, так само як у Ра. Швидкість, з якою німб запозичили різні культури, свідчить про його значущість в мистецтві іконографії. Вже у 100-х роках нашої ери, лише за кілька століть після його створення, німб можна було побачити й у туніському місті Ель-Джем, й у турецькій Самосаті, й у пакистанському Шахрі-Бахлолі. Автор фото, Alamy Підпис до фото, В усьому світі Будду зображують з німбом над головою, як-от на цій фресці з храму в Камбоджі А вже у 400-х роках нашої ери німб облаштовується у християнському мистецтві Рима та буддистських храмах Китаю. За кілька століть він стає універсальним релігійним символом всієї Євразії. Але чому такі різні релігії й культури так швидко запозичують німб одна в одної? Подорож релігійного символу починається від місця його народження в Ірані як на захід, так і на схід у наймогутніших імперіях минулого. У першому столітті нашої ери індо-скіфи (кочівники з Ірану) та кушани з Бактрії вдерлись у регіони на південному сході - сучасний Пакистан, Афганістан і північну Індію. Обидві імперії, просочені давньою іранською культурою, принесли з собою монети із зображенням Мітри з німбом. Юний та привабливий бог із головою, осяяною світлом, сподобався народам Гіндукушу. Сподобався так сильно, що вони почали зображувати Будду з ореолом Мітри. Одне з найраніших таких зображень містить Бімаранська шкатулка, датована кінцем І століття нашої ери. Тим часом Мітра завойовував популярність й у Римській імперії, що наступала з Заходу, а мітраїзм став однією з найпоширеніших містичних релігій римлян. Пізніше Мітра вплинув на зображення іншого римського божества - Нескореного сонця Sol Invictus. Обидва боги поєднували витончену чоловічу статуру з божественною силою, сонячним сяйвом та владою. Їм поклонялися наймогутніші члени суспільства, зокрема й самі імператори. Імператор Костянтин (правив у 306-337 роках н.е.) визнав символічну силу німбу й зухвало привласнив його. Німб з'явився на художніх зображеннях Костянтина та його наступників. А з поширенням християнства в Римській імперії з німбом почали зображати й Ісуса. Золотий ореол став найвищим символом санкціонованого богом авторитету. У християнську іконографію німб приходить у 300-ті роки нашої ери, більш ніж через два століття після появи у буддизмі. І це стає ознакою перетворення християнства з релігії маргіналів в офіційну структуру влади на заході. З того часу німб закріпився у християнському мистецтві, хоча й зазнав певних змін протягом століть. Так, Бога Отця іноді можна побачити з трикутним ореолом, Ісуса - з німбом у формі хреста, а живих святих - з квадратним німбом. Автор фото, Alamy Підпис до фото, Ісуса іноді зображують з хрестоподібним німбом, як на цій ранньохристиянській фресці у катакомбах св. Понціана в Римі Буддизм, джайнізм та індуїзм мирно співіснували в Індії у першому тисячолітті нашої ери. Всі три релігії мали багато спільних ідей та художніх образів і зокрема німб. Найдавніші скульптурні зображення німба в індійському релігійному мистецтві походять з двох великих центрів художнього виробництва - Гандхари (на кордоні Пакистану та Афганістану) і Матхури (південніше Делі). Великий шлях ідей У пізню античність та середньовіччя Гандхара опиняється в центрі перетину великих торгових шляхів, що тягнулися до Китаю на сході та Середземномор'я на заході. Біля ключових місць на торгових магістралях з'являються буддистські монастирі, які виконували роль релігійних караван-сараїв. Там купцям пропонували місце для відпочинку, молитви та оздоровлення. Ці монастирі стали плацдармами, з яких буддизм поширився суходолом до Китаю. У 500-х роках нашої ери німб з'являється у мистецтві Кореї та Японії, що свідчить про прихід буддизму й у ці регіони. Так само Азією поширюється й буддизм.