Донбас: невтрачене покоління. Ч.2. «Сонце України встає на Донбасі», – такий банер висів біля студентських гуртожитків Донецького національного університету по досі не декомунізованій вулиці Рози Люксембург. Саме він найкраще характеризує молодих людей регіону, які народилися, коли Радянський Союз доживав віку, та вже в новій незалежній Україні. [[editor.image src="https://i.lb.ua/092/07/61119f491e6b5.jpeg" author="Андрій Оленін" ]][[endeditor]] Коли почалась окупація Криму, а в Донецьку дивні люди взялися вішати на адмінбудівлі прапори чужої держави, молоді люди не розуміли, що коїться, проте для них це було протиприродно. Вони відчували себе українцями – попри російську мову, засилля міфів про бандерівців і Донбас, який усіх годує, попри тотальну ностальгію за СРСР регіону, де годинник частіше звіряли з Москвою, аніж з Києвом. Як же вони такі там народились? До 30-ї річниці Незалежності LB.ua розповідає вам про молодь Донбасу. Про тих, хто обрав Україну і хто неймовірно цінує її незалежність. Про довоєнне життя, спробу опиратися російській агресії, полон, війну, освіту, окупацію, вимушений переїзд та інтеграцію. Кожна історія унікальна, та разом вони створюють колективний портрет близько пів мільйона молодих – віком від 18 до 35 років – вимушених переселенців. Суспільство - портал новин LB.ua. Останні новини України та світу сьогодні