Літо в Нью-Йорку на Донбасі: не рай, але жити треба
Святослав Хоменко, Вікторія Жуган
25 липня 2021, 05:59 GMT
Візьмемо простого мешканця Нью-Йорка. Звати його, скажімо, Саша, і живе він в якомусь доволі респектабельному районі - припустимо, на тій же Петровській горі.
День його виглядає типово. Зранку треба помитися і почистити зуби, поки не відключили воду, - її тут подають по годинах. Щоправда, в останні дні її в крані з невідомих причин немає взагалі, а на вулиці плюс тридцять з самого ранку. Тому, якщо напередодні Саша не поїхав до криниці і не привіз пару "баклажок", то кепські його справи.
Далі Саша вирушає на роботу - якщо йому пощастило в житті, то на фенольний завод. Потім - нехитре дозвілля, бо з нічним життям у Нью-Йорку не склалося.
І - сон, сподіваючись, що далекі вибухи артилерійських обстрілів так і залишаться далекими, а то в Нью-Йорку усяке буває.
Нью-Йорк Донецької області
Вигаданий нами Саша живе в Нью-Йорку, але не в тому, що "Велике яблуко" - з Мангеттеном, Статуєю Свободи та серіалом "Секс у великому місті".
Сашин Нью-Йорк розташований на Донбасі, просто на лінії фронту, на підконтрольному Києву боці, за лічені кілометри від околиць Горлівки.
Ще місяць тому на цьому місці на картах значилося селище Новгородське Бахмутського району. Абсолютно типове селище для цієї частини Донбасу, кажуть про своє рідне містечко його жителі.
1 липня цього року Верховна Рада перейменувала його на Нью-Йорк.
Як не дивно, Нью-Йорк - його історична назва. Саме так іменувалася німецька колонія, що виникла тут в кінці 19 століття.
Чому - чи то дружина одного із засновників колонії була американкою і сумувала за батьківщиною, чи то німці сподівалися, що їхнє селище, в якому запрацювали відразу кілька промислових підприємств, розвиватиметься так само динамічно, як "тезка" по інший бік океану, - зараз напевно не знає ніхто.
Життя Нью-Йорка круто змінилося за часів Сталіна.
Спочатку всіх німців селища депортували до Казахстану. Потім, у 1951 році, Нью-Йорк перейменували на Новгородське.
Проте у багатьох місцевих старожилів у документах досі місцем народження значиться смт Нью-Йорк Сталінської області (Сталіно - це тодішня назва Донецька).
У 2016-му питання про повернення селищу історичної назви порушили місцеві активісти. П'ять років по тому папери дійшли до Верховної Ради, а її депутати не знайшли причин відмовляти активістам. 301 голос "за" - і Новгородське перетворилося на Нью-Йорк.
Ставлення місцевих до зміни назви, м'яко кажучи, неоднозначне.
Одні такий крок цілком підтримують.
"Це ж не нове щось вигадали, це наша історія, - каже керівниця місцевого театрального гуртка Тамара, яку ми зустрічаємо біля клубу, в якому вона працює. - Моя бабця жила в селищі поруч, і весь час казала: "Поїхали в Нью-Йорк, щось там купимо".
Інші - сприймають негативно, стверджуючи, що ніяких активістів, які збирали в селищі підписи за перейменування, не бачили, і що їхню думки ніхто не спитав.
"Та мені просто соромно! Мені здається, над нами сміються, знущаються, що ми в Нью-Йорку живемо!" - з надривом у голосі каже жінка на автостанції.
"Хотіли перейменувати - добре, але ви нам спочатку життя таке, як у справжньому Нью-Йорку зробіть", - погоджується її сусідка.
Жінки чекають маршрутку до сусіднього Торецька. Запевняють, що в Нью-Йорку зараз найдорожчі продукти в околиці й робити закупи вигідніше де завгодно, але не тут.
Типова риса ньюйоркчанина
Нічне життя в Нью-Йорку активним назвати складно.
У вихідні в режимі нічного клубу працює кафе "Сарепта" - цей заклад, за словами місцевих, мало чим відрізняється від провінційних дискотек у будь-якому іншому куточку країни.
В інші дні з розвагами сутужно. А алкоголь у місцевих магазинах, як і всюди в прифронтовій зоні, продають до восьмої вечора.
"Завбачливість - типова риса ньюйоркчанина", - жартують про це хлопці, які зібралися біля клубу на Петровській горі, найвищому районі селища.
"Ньюйоркця", - виправляє його колега. Коротка дискусія приводить до того, що як правильно називати жителів українського Нью-Йорка, покаже час, а взагалі на всій цій історії з перейменуванням хтось ловить хайп.
Хлопці накупили пива заздалегідь, столом їм слугує закритий багажник "дев'ятки", на якій приїхав один з них - це йому призначені дві безалкогольні "Балтики" серед батареї пляшок.
Автівка запаркована на краю площі, біля абсолютно темного парку, в якому голосно сюркочуть цвіркуни.
"Яка в нас найбільша проблема в місті? Дороги, напевно", - каже один з хлопців.
"Та до чого тут дороги? - одразу ж поправляє його сусід. - Роботи немає. Один завод і все. Усі поїхали, ось і я поїхав через це ж. З Польщі ось приїхав рідних і друзів провідати. А в цьому... Нью-Йорку скоро взагалі не буде нічого".
"Я буду, - поважно відповідає товаришу Андрій (ім'я за бажанням героя змінене). - Я нікуди не хочу. Я тут народився і житиму".
Андрій - єдиний з хлопців, хто підтримує перейменування рідного містечка. Каже, що зараз Нью-Йорк на слуху - може, про нього почують потенційні інвестори та "щось придумають".
Хлопці сміються і пояснюють оптимізм і патріотизм Андрія тим, що він працює "на фенольному".
Після розпаду Союзу десяток підприємств, що працювали в Новгородському, закрилися.
Працює тут лише фенольний завод, що належить концерну "Метінвест" Ріната Ахметова.
Робота "на фенольному", запах якого можна відчути чи не по всьому селищу, багатьма в Нью-Йорку сприймається як синонім життєвого успіху.
"Так багато платять?" - запитую у хлопців. Вони знову регочуть і мало не хором відповідають: "Регулярно".
Два парки
"Це правда. Не знаю, чому так відбувається, але якщо в селищі фенольний завод чимось не займається, воно просто занепадає", - каже Кирило.
Парк культури фенольного заводу, в якому ми розмовляємо, - чудова ілюстрація цієї тези.
Він виглядає чистим й доглянутим. На будівлі розташованого тут клубу фенольного заводу висить на вигляд новий кондиціонер. Поруч - дитячий майданчик, пісочниця з чистим піском. Білосніжні пам'ятники Пушкіну, Маяковському і Максиму Горькому.
Просто через дорогу від цього парку - інший парк. З вигляду він нагадує джунглі. В кінці його занедбаної алеї стоїть пошарпаний бюст, в якому ледве вгадуються риси Богдана Хмельницького.
До цього парку фенольний завод стосунку не має.
"Насправді тут жодних перспектив. Фенольний завод? Не думаю, що молодь у 18-20 років мріє пов'язати все своє життя з фенольним заводом і не рухатися далі нікуди. А тут можливостей для руху немає жодних", - продовжує Кирило.
Кирилу 22, він навчається у Києві на звукорежисера і займається музикою, приїхав у рідне селище на канікули. Хлопець розповідає, що Нью-Йорк для нього - це місце, куди повертаються його думки від київської метушні, місце, де він виріс і починав музичну кар'єру.
Кілька років тому Кирило писав реп - сьогодні це захоплення могли б назвати "належав до нью-йоркського клану", - і навіть брав участь у реп-батлі в сусідньому Торецьку.
"Там було відкриття клубу і відбувався реп-фест, зліплений з палиць і скотчу. Але мені це здавалося суперкруто, я був у повному захваті", - з посмішкою каже він.
Сьогодні і батлів в околицях Нью-Йорка не проводять, і сам Кирило від репу відійшов. І, зізнається він, рідне містечко за кілька днів перебування в ньому навіює нудьгу.
"Загалом я люблю своє селище. Але моя любов до нього така: я його люблю, але жити в ньому не збираюся... А щодо назви? Вважаю, що назвою місце не зміниш, потрібно міняти саме місце. Воно може називатися навіть сороміцьким словом якимось, але в ньому може бути дуже добре. Але люди, які вирішили перейменувати (Новгородське), пішли іншим шляхом: спочатку перейменувати, а потім щось зміниться. А насправді нічого не змінилося, дороги такі самі, підприємства так само лежать", - каже він.
Нью-Йорк спортивний
Утім, у Нью-Йорку є люди, які сповна використовували потенціал цього бренду задовго до перейменування.
Маючи вибір між кількома бензоколонками у селищі, водій з більшою ймовірністю заїде на заправку під назвою "Нью-Йорк" - так, мабуть, подумав хтось із місцевих підприємців і забрендував у такий спосіб свою АЗС.
У центрі селища розташована пекарня-піцерія "Нью-Йорк", в якій можна купити батон "Шахтарський", а можна - піцу "Леді Нью-Йорка" (з курячим філе і вершковим соусом), "Поліція Нью-Йорка" (з копченою шинкою і перцем чилі) або "Таксі Нью-Йорка" (з салямі, беконом та печерицями).
Напевно, найприкметніша будівля в центрі селища - це побудований з червоної цегли "німецький магазин".
Нещодавно тут відкрився історико-культурний центр "Український Нью-Йорк", в перспективі - відкриття повноцінного музею селища.
А ще тут є футбольна команда, яку створили минулого року і відразу ж назвали "Український Нью-Йорк".
З кількома її гравцями ми зустрічаємося на стадіоні, траву на якому хлопці регулярно косять самі.
Зараз "Український Нью-Йорк" лідирує в чемпіонаті Торецька, до якого адміністративно належить селище.
"Класна назва - всім подобається", - каже Родіон, 26-річний фізрук місцевої школи та захисник Нью-Йорка - в прямому і переносному сенсі.
Родіон грає на полі у захисті та захищає перейменування рідного селища, яке підтримують далеко не всі гравці його команди.
"Я патріот Нью-Йорка, я хочу, щоб він розвивався. Сподіваюся, нова назва приверне сюди інвесторів. Мені тут дуже подобаються люди, а ще тут дуже гарна природа - багато ставків, поля гарні. Бракує лише інфраструктури", - із захватом каже він.