Деньги на память. Как строительство мемориала в Бабьем Яру превратилось в проблему национального масштаба

поиск
Деньги на память. Как строительство мемориала в Бабьем Яру превратилось в проблему национального масштаба
прочтения: 10001
25.07.2021 08:15
Издание «LIGA.net» и журналистка Любовь Величко опубликовали материал, посвященный строительству мемориала в Бабьем Яру в Киеве.
"Вони всі брешуть! Все – до єдиного слова!" – повторює сивочолий чоловік, який сидить за столом власного кабінету в Києво-Могилянської академії в оточенні книжок, грамот та картин. 74-річний дисидент і громадський діяч Йосиф Зісельс дуже емоційно реагує на аргументи тих, хто не погоджується з його баченням меморіалізації пам’яті жертв Бабиного Яру.
У висловлюваннях Зісельса факти змішуються з емоціями: "Вони брешуть, а я... В мене в Україні і за кордоном дуже великий авторитет. Невже ви можете поставити в один ряд моє слово проти їхнього слова?!”
Я прийшла до Зісельса в надії краще розібратися – чому для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру за 30 років в Україні не з'явилося ні музею, ні виставкового комплексу, ні інформаційного центру. Слухаючи палкі промови дисидента, всього за кілька хвилин після початку інтерв’ю я наче поринаю у транс. Мене охоплює гнітюче відчуття, що я – школярка, яка не зробила домашнього завдання і тепер вислуховує настанови суворого вчителя.
Але урок з історії вивчено. Під час німецької окупації у Бабиному Яру розстрілювали представників мирного населення Києва, військовополонених, радянських активістів, підпільників, членів ОУН та й взагалі всіх, хто не подобався окупаційній владі. Людей вбивали і за етнічною ознакою: євреїв – за те, що вони євреї, ромів – за те, що вони роми.
Центральною подією в історії Бабиного Яру стало масове знищення єврейського населення міста: 29-30 вересня 1941 року тут розстріляли майже 34 тисячі євреїв. Ця кількість не включає дітей віком до трьох років – їх просто не вносили до списків. Щоб зекономити набої, немовлят забивали до смерті або просто закопували живцем.
Восени 2021-го в Україні відбудуться жалобні заходи з нагоди 80-ї річниці трагедії в Бабиному Яру. Над увічненням пам’яті загиблих працює кілька громадських організацій зі схожими назвами. До цієї дати планується завершити перший етап великого меморіального комплексу вартістю $100 млн. Але є ризик, що жодного комплексу знов не буде. Чому?
Це питання просто неможливо не поставити Зісельсу. Справа в тому, що за останні роки було щонайменше три великих спроби створення меморіального центру. І щоразу вони закінчувалися конфліктом. І щоразу – за участі Йосифа Зісельса.
Спроба перша. Американський проєкт
Щоб перетворити місце смерті на єврейський центр відродженої нації в 2001 році міжнародна єврейська благодійна організація Joint (American Jewish Joint Distribution Committee) вирішила вкласти $10 млн у будівництво общинно-культурного комплексу “Спадщина”. На той час для Києва це була чимала інвестиція.
Автори проєкту мали на меті “увічнити пам’ять киян, загиблих у Бабиному Яру і створити наукову базу з історії Голокосту та історії єврейського народу в контексті української культури”. Благодійники планували відновити тут общинне життя в усіх його проявах: побудувати приміщення для общинної роботи, концертний зал, театр, кафе.
Пам’ятну стелу на місці майбутнього будівництва встановили у 60-у річницю трагедії в 2001 році. Подія набула всеукраїнського значення – в ній взяли участь президент Леонід Кучма та мер Києва Олександр Омельченко. Директор відділу ЗМІ та комунікації Joint Майкл Геллер пояснює:
- Ми працювали у всьому колишньому Радянському Союзі, допомагаючи бідним євреям та розбудовуючи общинне життя більше трьох десятиліть. Єврейський громадський центр з меморіалом жертвам Бабиного Яру мав стати частиною мережі єврейських осередків у великих містах колишнього Радянського Союзу.
Цю американську організацію в Україні добре знали. Наприклад, у 90-х Joint виділяв гранти для Асоціації єврейських громадських організацій та общин України (ВААД) та Чернівецького єврейського громадсько-культурного фонду, – керівником яких був і залишається Йосиф Зісельс.
Незважаючи на це, левова частка критики на адресу проєкту пролунала саме від Зісельса. А також від керівника Українського центру з вивчення історії Голокосту Анатолія Подольського та історика Віталія Нахмановича. Зокрема, Нахманович почав публікувати критичні статті в газеті “Євреї Євразії”, в якій був головним редактором.
У 2003 році Нахманович організував Громадський комітет “Бабин Яр”, до якого увійшло 18 осіб – історики, правозахисники та колишні політвʼязні. Ці люди об'єдналися, щоб разом домогтися створення державного заповідника, побудови музею Бабиного Яру та національного меморіалу пам’яті жертв Голокосту, фашизму та тоталітаризму.
Водночас проєкт Joint активісти охрестили “божевільною ідеєю, яка народилася в мізках американських “благодійників” та виступили категорично проти його реалізації. Аргументи: проєкт не був державним, а будівництво начебто планувалося на місцях розстрілів.
- Ми виступили проти з декількох причин, – коментує Йосиф Зісельс. – По-перше, Україна заслуговує суб’єктності і сама повинна робити всі визначні проєкти. Свій український погляд на історію вже 30 років виробляється українськими істориками. По-друге, вони хотіли побудувати центр "Спадщина" на місці розстрілів. Це категорично заборонено єврейською традицією.
У розмові з LIGA.net один із керівників оргкомітету проєкту Joint згадує, що критика активістів Громадського комітету “Бабин Яр” лунала дуже гучно, але по суті будувалася на брехні. Він запевняє, що ніякого будівництва на кістках не планувалося:
- Ми зібрали засідання ради єврейських організацій – там були представники 10-12 організацій. Усі дуже хотіли побудувати меморіальний комплекс. Для реалізації цього проєкту провели міжнародний конкурс, данський проєкт тоді виграв. Дивні виступи проти реалізації цього проєкту аргументувалися тим, що на місці майбутнього комплексу начебто були захоронення і там не можна будувати общинно-освітній центр. А насправді місце під комплекс знаходилося через дорогу від місця розстрілів! Ми зробили шурфування – і отримали висновок: захоронення на місці запланованого меморіалу не було.
Не бажаючи бути частиною скандалу, Joint відкликав проєкт. Обурені таким поворотом подій члени єврейських організацій оголосили Йосифу Зісельсу вищу міру засудження в єврейській громаді – “херем”. На що Зісельс відповів просто: “Мені начхати!”
Все ж, після довгих бурхливих обговорень у 2007 році, державний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр" створили. Але державна концепція комплексної меморіалізації остаточно не затверджена і досі. Аж у 2019 році робоча група при Інституті історії України представила першу версію документу. Ще через два роки концепцію оновили, і зараз вона знову проходить етап громадського обговорення.
Спроба друга. Проєкт Коломойського
Чергова спроба створити меморіальний комплекс відбулася у 2011 році. Проєкт вартістю $50 млн просувала благодійна організація “Фонд пам’яті "Бабин Яр" під керівництвом глави “Європейського єврейського союзу” Ігоря Коломойського. Але розпочалося все трохи раніше. І без Коломойського.
Увагу одного з ініціаторів привернула занедбана будівля на території парку. Оскільки ця споруда вже існувала, логічно було б зробити саме її відправним пунктом майбутнього комплексу. Рабин та президент Об'єднання іудейських релігійних організацій України Яков Дов Блайх пам’ятає, як саме народилася ця ініціатива.
- До мене в синагогу прийшла людина з ідеєю на території парку біля метро Дорогожичі приватизувати триповерхову недобудову, яка стояла тут нікому не потрібна з 60-х років, – розповідає він. – Ця людина зі мною радилася: кому може бути цікаво приватизувати цю будівлю. І я познайомив свого гостя із Олександром Лойфенфельдом (на той час – член Опікунської ради Єврейської релігійної громади міста Києва та області), який згодом дійсно приватизував цю будівлю і взяв собі в партнери Вадима Рабіновича.
У 2009 році для побудови меморіального комплексу “Фонд пам’яті “Бабин Яр” орендував у міста дві земельні ділянки загальною площею 7,8 гектарів. А наступного року Рабінович запропонував відомим євреям-бізнесменам Ігорю Коломойському та Геннадію Боголюбову профінансувати проєкт, і ті погодились. Вадим Рабінович тоді розповідав подробиці та ділився планами:
- Проєкт затверджено в рамках міжнародного конкурсу: близько двох гектарів буде покрито величезним талесом (талес – молитовна хустка в іудаїзмі), а всередині нього буде музей. Поруч на чотирьох гектарах ми плануємо висадити 32 тисячі дерев, на кожному буде табличка з ім'ям людини, розстріляної у Бабиному Яру. На сьогодні точно встановлено імена саме такої кількості розстріляних в цьому місці. У центрі стоятиме величезне меморіальне дерево в пам'ять тих тисяч і тисяч людей, імена яких поки встановити не вдалося.
3 жовтня 2011 року відбулася церемонія закладання першого каменя. Як і в історії із Joint, на відкриття прийшов тодішній президент України Віктор Янукович та лідери найбільших єврейських організацій світу.
А потім на сцену вийшли громадські діячі разом з Йосифом Зісельсом. Громадський комітет “Бабин Яр” (не плутати з Фондом пам’яті "Бабин Яр") намагався заблокувати і цей проєкт. Мовляв, на ділянках, які взяв в оренду фонд, до 1937 року діяло Лукʼянівське єврейське кладовище. Йосиф Зісельс пояснив позицію активістів вже відомими аргументами і натякнув на не бездоганну репутацію ініціаторів:
- Іудаїзм забороняє будувати будь-що на кістках. Найбільший фахівець у цій сфері постановив, що власне на території Бабиного Яру не можна рити котловани або зводити великі обʼєкти, – каже Зісельс. – Я вважаю, що такі речі треба робити з чистими руками. Якщо різні негідники наближаються до цього проєкту, я мушу про це сказати.
Краєзнавець, дослідник Києва Михайло Кальницький витратив багато часу на вивчення історичних карт, свідчень та документів про місця розстрілів та поховань у Бабиному Яру. Він зауважує, що навіть якщо на історичній мапі вказані межі кладовища, то це не означає, що вся територія на 100% використовувалась під захоронення. Кальницький пояснює:
- Замість того, щоб транслювати емоційні судження, достатньо визначити межі місць поховань. Історичні плани і археологія спростовують, що там, де планувалися будівельні роботи, були поховання.
Радикально налаштованих активістів такі доводи не переконали – інформаційні атаки тривали довгий час – Коломойський здався і відмовився від цього проєкту.
Натомість у 2012 році Коломойський разом із бізнес-партнером Геннадієм Боголюбовим відкрили у Дніпропетровську найбільший у світі єврейський комплекс "Менора". Там само з’явився Музей пам'яті єврейського народу та Голокосту в Україні площею 2000 квадратних метрів.
Спроба третя. "Російський" проєкт
Чергова ідея створити меморіальний комплекс в Бабиному Яру з’явилася у 2016 році. Це наймасштабніший проєкт, загальний кошторис якого складає приблизно $100 млн.
На території Яру мають побудувати не лише музеї та інсталяції, присвячені подіям часів німецької окупації, а й Музей історії місця та Музей Куренівської трагедії. Також тут повинні з’явитися простір для молитви, освітній та науковий центр, майданчик для дискусій, бібліотека та архів, освітньо-ігровий простір для дітей та Центр реабілітації наслідків психологічної травми.
Задля реалізації проєкту створено Фонд і Міжнародний Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” (BYHMC). Почалося з того, що доволі не публічний російсько-український бізнесмен Павло Фукс за $2,7 млн придбав ділянки Яру, що належали попередньому "монументалісту" Вадиму Рабіновичу.
Далі до проєкту долучилися інші представники великого бізнесу, головним чином, з України та Росії. Це важливий момент, оскільки проєкт постійно критикують за те, що він створюється на "російські гроші".
Внесемо ясність. Станом на сьогодні 50% проєкту повинні профінансувати громадяни України: відомий боксер Володимир Кличко, бізнесмен Віктор Пінчук та вже згаданий Павло Фукс (з 2014 року оформив українське громадянство, у червні 2021-го РНБО запровадила проти нього персональні санкції і він вийшов зі складу наглядової ради проєкту). 49% припадає на підприємців з подвійним громадянством Росії та Ізраїлю, яких дійсно можна назвати російськими олігархами – Михайла Фрідмана та Германа Хана. Вони мають українське коріння: Михайло Фрідман – народився у Львові, Герман Хан – у Києві. Ще 1%, тобто $1 млн, вніс громадянин США, президент Світового єврейського конгресу Рональд Лаудер.
29 вересня 2016 року на церемонію підписання меморандуму про створення меморіального комплексу прийшов президент України – цього разу Петро Порошенко.
“Разом із громадськими діячами та філантропами ініціював створення Першого Меморіального центру жертв Голокосту “Бабин Яр”, – написав Порошенко того дня на своїй сторінці у Фейсбуці. – Закликаю українську і світову громадськість долучатися до цієї ініціативи”.
Наступного дня Йосиф Зісельс заявив в ефірі “Шустер Лайф”:
- Вчора в парку Шевченка вперше президент України заявив, що він ініціює створення меморіалу в Бабиному Яру жертвам Голокосту. І це дуже важливо. До нього ні один президент цього не сказав. І ми як громадянське суспільство зробимо усе можливе, щоб змусити його стримати своє слово.
З плином часу позиція Порошенка та Зісельса зміниться на 180 градусів. Вони почнуть критикувати проєкт. Чому? Тези ті самі: меморіальний комплекс має звести держава і не можна будувати на кістках.
До старих аргументів додався ще один. Громадські організації, які очолює Зісельс, почали розганяти в інформаційному просторі тезу про те, що проєкт створений для дискредитації України та відмивання образу російських мільярдерів Михайла Фрідмана та Германа Хана. Так у 2021 році з’явилися петиція про повернення до державного проєкту і позов до суду з метою скасування проєктної документації.
Представники BYHMC посилаються на висновки фахівців про те, що на місцях будівельних робіт немає поховань і доводять з документами у руках, що кожен об’єкт проходить державну експертизу. Показують прозору фінансову звітність. Заявляють, що вони прагнуть максимально залучити державу до проєкту. І це, до речі, правда.
- Всі донори та наглядова рада за те, щоб держава була всередині проєкту. Найближчим часом ми запропонуємо державі варіанти державно-приватного партнерства, - говорить керівник BYHMC Максим Яковер.
Втім, критики не змінюють своїх тез. А прибічники проєкту – своїх. "Дискусія" йде по колу. І так, здається, буде вічно. Ще у 2017 році у своїй колонці тодішній директор BYHMC Яна Барінова коментувала закиди активістів:
“По суті ж і раніше, і тепер мова йде про те, що деякі єврейські лідери та пов'язані з ними історики і активісти не можуть прийняти той факт, що вони не є причетними до проєкту. Адже інформаційну війну проти нашого проєкту сьогодні ведуть ті ж люди, що і раніше. І методи вони застосовують уже випробувані – перш за все, апелюючи до політичних кіл і переводячи дискусію в ідеологічну площину.”
Учасники приватного проєкту вважають, що справжня причина нападок Зісельса в тому, що свого часу вони відмовились прийняти його в проєкт на запропонованих ним умовах – можливості контролю всіх наукових, творчих та фінансових процесів.
“Зісельс хотів завести в наглядову та громадську раду, а також в менеджмент організації 50% своїх людей. Нас це не влаштувало”, – прокоментували в BYHMC.
За гроші великого бізнесу на єврейські культурні проєкти точиться запекла конкуренція. Йосиф Зісельс свого часу сам просив у російського мільярдера Михайла Фрідмана гроші на створення галицько-єврейського музею, але знов-таки отримав відмову.
- За тим проєктом, який міг відбутися у Львові – якби на нього дав гроші Фрідман, бо він сам зі Львова – не стояв би Путін, – зазначив Зісельс.
- Бачте пане Йосифе, якщо гроші для вас на музей у Львові, то пан Фрідман став львів’янином. А щойно він дав гроші на інший проєкт, то він став російським олігархом. Це все, що потрібно знати про те, що роздмухується навколо проєкту про російські гроші, – відповів заступник генерального директора Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Руслан Кавацюк.
Позиція Петра Порошенка, який сам і благословив "російські гроші", а потім став критиком проєкту, також виглядає дивною. Не під диктофон один з керівників BYHMC пояснив зміну його ставлення тим, що в 2016 році вони попросили п’ятого президента закріпити в наглядовій раді проєкту постійного представника уряду або Адміністрації президента. Натомість Порошенко запропонував кандидатуру своєї дружини. В фонді заперечили – мовляв, якщо на наступних виборах оберуть іншого президента, на цьому ґрунті проєкт може загальмуватися через політичний аспект. Але переконати Порошенка не вдалося – і він образився.
Конфлікт загострився, коли в 2020 році президент Володимир Зеленський, як і його попередники, підтримав приватний проєкт. І призначив голову Офісу президента Андрія Єрмака співголовою робочої групи з питань створення меморіалу.
Художник так бачить
Попри критику, проєкт потроху втілюється у життя. Усі факти, що стосуються трагедії, зібрано у так званий Базовий історичний наратив, підписано Меморандум про співпрацю з Міносвіти, Мінкультури та КМДА. Проведено архітектурний конкурс під патронатом ЮНЕСКО. Розпочався запис інтерв’ю з праведниками (тими українцями, які рятували євреїв) та їхніми нащадками. Зведені художні об’єкти “Місце для роздумів” та “Дзеркальне поле”.
Ключова подія останніх двох років, що примножила кількість критиків проєкту: на посаду художнього керівника було призначено російського режисера Іллю Хржановського. В нього, до речі, також знайшлося українське коріння – його матір родом з Вінничини.
За задумом Хржановського, меморіальний комплекс повинен стати унікальним витвором світового музейного мистецтва. І це не метафора. Команда Хржановського має намір розширити територію меморіалу й взагалі якісно змінити початковий проєкт.
Худрука Бабиного Яру критикують за натуралізм. Чи безпідставна ця критика? Хржановський доволі складна постать сучасного кінематографу. З одного боку, він – майстер з побудови художніх просторів. Під час зйомок артхаусного циклу "Дау" (700-годинна серія фільмів, у центрі яких біографія радянського фізика Льва Ландау) була створена найбільша знімальна локація у Європі. На місці басейну збудували макет інституту, який функціонував три роки. З іншого боку, Хржановський – це художник, який провокує. Він працює на межі етичних конвенцій. Іноді здається, що – за межею.
Його фільм "Дау" перетворився на скандал. Хржановського критикували за вкрай натуралістичні сцени сексу та насильства. Його хотіли притягнути до кримінальної відповідальності за те, що в зйомках брали участь немовлята з дитячого будинку Харкова, до голів яких прикріплювали щось схоже на електроди (на щастя, немовлята не постраждали).
Одним з акторів "Дау" став російський неонацист на прізвисько Тєсак (громадянин РФ Максим Марцинкевич, помер восени минулого року у російській в’язниці), з яким режисер підтримував не тільки робочі, але й дружні зв’язки. Хржановський публічно висловлював повагу до Тєсака, називав його “людиною переконань”. Водночас спрямованість фільму – антитоталітарна.
Можливо, якби Хржановський зі своєї командою був би лише високооплачуваним підрядником чи субпідрядником робіт, чергового скандалу не сталося б. Але засновники BYHMC зробили його обличчям проєкту.
Для значної частини українського суспільства вже сам факт призначення на таку посаду під час російської агресії російського режисера виглядає як провокація і неповага до України. А призначення діяча з таким бекграундом – взагалі важко пояснити.
- Художній керівник проєкту обраний не випадково, – коментує керівник BYHMC Максим Яковер. – З точки зору наглядової ради у нього є сума необхідних якостей: винятковий талант, відповідний досвід антитоталітарних проєктів, які відзначені великою кількістю міжнародних премій та нагород, глибоке розуміння пострадянських травм та контексту Голокосту, адже його власна сім‘я також була жертвою.
Ще однією плямою на репутації проєкту стало рішення РНБОУ про введення санкцій проти Павла Фукса у зв'язку з діяльністю фірми "Голден Деррік", яка отримувала дозволи на розвідку та видобуток нафти й газу у 2012-2013 роках поза конкурсом. Фукс зв'язок із фірмою заперечив і зібрався до суду, щоб захистити свою репутацію. Бізнесмен, як ми вже казали, вийшов із наглядової ради BYHMC, щоб "не завдавати організації додаткових юридичних і політичних ризиків".
Об'єктами нищівної критики стали не лише інвестори проєкту, а й члени громадської ради BYHMC. Наприклад, Йосиф Зісельс натякає на продажність членів ради:
- Андрій Куликов пішов до громадської ради цього проєкту. Чому? Бо російський проєкт дав йому студію "Яр" і оплачує її. Людина доходить до певного віку і починає думати про побут, про родину, про статки.
Андрій Куликов прокоментував закиди Зісельса:
- Існує медіапроєкт "ЯR", котрим я не керую, котрий мені не належить і в межах співпраці з яким я записав два відеоінтерв'ю (за цю роботу гонорару не отримав і не мав наміру отримати). Далі ця робота припинилась, тому що ті два записи представляли подібні погляди, а люди інших поглядів не погоджувались на інтерв'ю, у тому числі відмовився і пан Зісельс. Задум, проте, полягав у тому, щоби представити різні погляди на проблему.
Куликов пояснює, що до громадської ради він погодився увійти, ще не знаючи всіх подробиць того, що відбувається довкола проєкту.
- Тепер, коли з'явились вигадки щодо причин моєї участі у громадській раді, навіть якщо я бачу певні причини не брати участі в її роботі, я не готовий цю участь припинити, бо це створюватиме враження, що я поступився під тиском звинувачень, – каже він. – А поступатись під тиском брехливих звинувачень вважаю неправильним.
Інші члени громадської ради також відкидають звинувачення у тому, що їм заплатили за участь у проєкті. Президент Всеукраїнської єврейської ради Олександр Сусленський назвав такий закид “смішним” і зазначив, що сам давав гроші на проєкти Йосифа Зісельса.
- Маячня! Мені ніхто ніколи не платив, – додала генеральна директорка заповідника “Софія Київська” Неля Куковальська.
Палкі дискусії навколо проєкту тривають. З кожним роком питання реалізації проєкту стає все більш заполітизованим. І це має наслідки. Коли BYHMC попросив Київраду виділити під проєкт додаткову земельну ділянку в оренду, депутати міськради від Європейської Солідарності, Голосу та кілька депутатів від Удару заблокували рішення.
Конкуруюча фірма
Крім BYHMC, над увічненням пам’яті жертв Голокосту у Києві працює ще дві організації: Національний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр" (далі – Заповідник) і Міжнародний меморіальний благодійний фонд "Бабин Яр" (далі – ММБФ). Заповідник будує музей з передбачуваною назвою: "Меморіальний музей пам’яті жертв Бабиного Яру" (далі – Музей).
А ММБФ збирає на цей Музей гроші. Куди ці гроші йдуть – не зрозуміло. Керує ММБФ – Йосиф Зісельс.
Чому зрозуміло, куди йдуть гроші? Тому що будівництво Музею фінансує виключно держава. Втім, у липні 2020 року на сайті ММБФ з’явилася стаття, в якій усіх охочих просять пожертвувати кошти для створення проєкту цього Музею. Значені також і реквізити для благодійних внесків. Підставою для такого збору коштів ММБФ називає Меморандум про співпрацю з Мінкультом та Заповідником. Важлива цитата:
“Згідно з меморандумом, сторони взяли на себе зобов’язання сприяти розробці та впровадженню музейної концепції Меморіального музею. (...) Наразі завданням Фонду є збір коштів, необхідних для створення проєкту Музею, включно з розробкою концепції. Загальна проєктна вартість робіт (із усіма кресленнями та деталями) становить близько 300 тис. дол. Половина вищезазначеної суми буде надана державою як частина вартості проєкту реконструкції будівлі, друга половина – близько 150 тис. дол. – має бути одержана з інших джерел”.
Але у тексті Меморандуму не вказано, що сторони взяли на себе якісь зобов'язання. Натомість, тут йдеться про те, що цей документ є "декларацією про наміри, що не призводить до юридичних чи фінансових наслідків".
Отже, ні Мінкульт, ні Заповідник не мають права вимагати у благодійного фонду збирати кошти на будівництво музею. А благодійний фонд не зобов'язаний звітувати, скільки коштів він зібрав на будівництво музею і куди ці кошти витратив.
- Скільки коштів отримав чи отримує фонд, ми не можемо знати. Ми ж отримуємо фінансування тільки від держави, – наголосила директорка Заповідника Роза Тапанова, відповідаючи на запитання про те, чи передавав ММБФ кошти для Заповідника з моменту підписання Меморандуму.
Фінансових звітів фонд не публікує. А на запитання LIGA.net про причини відсутності публічної фінансової звітності, керівник організації Йосиф Зісельс відповів так:
- Грошові справи – комерційна тайна. Спонсори Фонду отримують щорічні звіти. Ми гроші не передаємо (для будівництва Музею), а оплачуємо різні роботи для українського проєкту. Це навчання музейників передовим технологіям, переклад різних документів, зокрема концепції англійською мовою, оплата роботи зарубіжних рецензентів.
На запитання, чи вдалося зібрати і передати для Заповідника $150 тисяч, Йосиф Зісельс також не відповів. Натомість чомусь запитав: “А ви увійшли в образ Мата Харі?”
Йосиф Зісельс є засновником ще чотирьох благодійних фондів – які так само не надають громадськості інформацію про те, скільки коштів було витрачено на статутну діяльність:
- У нас нема громадських фондів, які фінансуються пересічними громадянами. В нас конкретні спонсори, які отримують регулярні звіти, – прокоментував відсутність публічної фінансової звітності Зісельс.
Чи є успішною діяльність фондів та інших структур, пов’язаних з іменем Зісельса? Не завжди. Йосиф Зісельс є головою Асоціації єврейських громадських організацій та общин (ВААД України). Проаналізувавши інші проєкти будівництва або реконструкції, до яких причетний ВААД, можна побачити, що організація не завжди знаходить гроші на їхню реалізацію.
Наприклад, на реконструкцію Бейт-Кадішін (так званий “Будинок прощання”) на єврейському кладовищі у Чернівцях потрібен мільйон євро. Але цю суму ВААД (якому у 2015 році міська влада Чернівців на 49 років передала будівлю Бейт-Кадішін в користування) вже шостий рік поспіль не може знайти. В ВААД кажуть, що у 2017 році уряд Німеччини виділив на цей проєкт всього 100 тисяч євро.
ВААД об’єднує кілька сотень єврейських організацій. Чому ж така потужна структура протягом кількох років не може знайти 1 млн євро на реконструкцію єврейської святині?
Під час дискусій Зісельс часто вказує на підмочену репутацію опонентів і протиставляє їм свій авторитет. У нього, дійсно, великий авторитет. За радянських часів Зісельс обстоював права людини і страждав у таборах. Але вже у 90-х він перетворився на суперечливу постать. І ось чому.
Шестеро представників єврейських кіл пояснили редакції, що причиною небажання фінансувати проєкти ВААДу є те, що в середині 90-х президент ВААД Йосиф Зісельс опинився в центрі скандалу, пов’язаного з міжнародною шахрайською схемою, жертвами якої стали тисячі емігрантів.
Шахрайська схема
На початку 90-х майбутні емігранти з країн СНД перед від’їздом до Ізраїлю продавали усе своє майно і шукали спосіб, як перевезти готівку за кордон. Їм пропонували допомогу Комітети з питань репатріації, які діяли при ВААД в Росії та Україні. Комітети скеровували своїх відвідувачів до приватних фірм, які переказували кошти на рахунок ізраїльської компанії. Російський сходознавець, громадський діяч, співпрезидент ВААД Росії Міхаіл Членов добре пам’ятає ті часи. Він розповідає:
- ВААД мав програму, в якій було кілька, як ми тоді називали, "кошиків". Першим кошиком була, само собою зрозуміло, еміграція і свобода пересування. Я відмовився організувати комітети з репатріації, і тоді це перехопив Леонід Ройтман. Він зробив це в Росії, а Йосиф Зісельс разом з ним – в Україні та Молдові.

Related Keywords

Moscow , Moskva , Russia , Jerusalem , Israel General , Israel , Chernivtsi , Chernivets Ka Oblast , Ukraine , United States , Roma , Lazio , Italy , Kursk , Kurskaya Oblast , Kiev , Ukraine General , Moldova , Kremlin , Germany , Glukhar , Sverdlovskaya Oblast , Denmark , Kharkiv , Kharkivs Ka Oblast , Odessa , Odes Ka Oblast , Ternopil , Ternopils Ka Oblast , Ivano Frankivsk , Ivano Frankivs Ka Oblast , Lviv , L Vivs Ka Oblast , Ukrainian , Soviet , Danish , Russian , Israeli , Vadim Rabinovich , Max Sapozhnikov , Andrew Kulikov , Petro Poroshenko , Victor Pinchuk , Michael Friedman , Kyiv Michael Kalnitsky , Anatolia Podolsky , Paul Fuchs , Elijah Khrzhanovsky , Kyiv Alexander Omelchenko , Vladimir Klitschko , Leonid Kuchma , German Khan , Max Marcinkiewicz , Michael Heller , Gennady Bogolyubov , Victor Yanukovych , Victor Nechytaylo , Joseph Zisel , Vladimir Zelenskiy , Joseph Zissels , Peter Poroshenko , Kyiv Andrew , Herman Khan , International Memorial , World Hebrew Congress Ronald , Hebrew Center , First Memorial Center , International Center , Association Hebrew , City Council , European Hebrew Union , Public Committee , Facebook , Head Committee , Ukrainian Jewish Council Alexander , Conductress Department , Museumy Lviv , Kyiv Mohyla Academy , Council Hebrew , For Administration , Memorial Museum , Trustees Council Jewish , Office Committee , Research Center , Museum Ravine , Fundi International Memorial Center Holocaust , Memorial Center Holocaust , Ukrainian Center , Mps City Council , Team Khrzhanovsky , Memorial Center , Y Center , Love Velichko , During German , Babi Ravine , Hebrew Center Restored , Comm Kyiv , President Leonid Kuchma , Soviet Union , Ukraine Well , For Example , Chernivtsi Hebrew , Holocaust Anatolia Podolsky , Jews Eurasia , State Reserve , Simultaneously Project , Danish Project , Whereat Zissels , Project Kolomoiskiy Next , Games Kolomoiskiy , Territory Park , President Association , Ukraine James Ing , Land , Games Kolomoysky , President Ukraine Victor Yanukovych , They Say , Hebrew Cemetery , Territory Ravine , Local History , Project Next , Onto Territory Ravine , International Memorial Center Holocaust , Land Ravine , President World Hebrew Congress Ronald , President Ukraine , Call Ukrainian , Shuster Life , Park Shevchenko , They Start , After All , See Lord , Lord Friedman , General Director Memorial Center Holocaust , Position Peter Poroshenko , Return Poroshenko , President Vladimir Zelenskiy , Ministry Of Education , Ministry Of Culture , Vinnytsia Region , Territory Memorial , Soviet Physics Lion , Onto Place , House Kharkiv , Art Director , Golden Derrick , Lord Zissels , President Ukrainian Jewish Council Alexander , Director Reserve , Sofia Kiev , European Solidarity , Text Memorandum , How Many , Director Reserve Rose , Sponsors Stock , Image Mat , Positive Soviet , President Joseph Zissels , Fraudulent Figure Early , Russia Mikhail Chlenov Well , Ukraine Joseph Zissels , Jews Ukraine , Ukraine Joseph , Alla Lion , Onto Russia , Head Ukraine Joseph Zissels , Himself Zissels , Ukraine Joseph Zisel , Law Enforcement , Director Love , Commission Lead , Kiev Victor Nechytaylo , மாஸ்கோ , மோசிக்குவா , ரஷ்யா , ஏருசலேம் , இஸ்ரேல் , உக்ரைன் , ஒன்றுபட்டது மாநிலங்களில் , ரோமா , லேஸியோ , இத்தாலி , கியெவ் , மோல்டோவா , கிரெம்ளின் , ஜெர்மனி , டென்மார்க் , ஒடெஸ , இவனோ ப்ராங்கிவ்ஸ்க் , உக்ரேனிய , சோவியத் , டேனிஷ் , ரஷ்ய , இஸ்ரேலி , மைக்கேல் ப்ரைட்மேன் , பால் ஃப்யூக்ஸ் , ஜெர்மன் காந் , மைக்கேல் ஹெல்லர் , ஹெர்மன் காந் , சர்வதேச நினைவகம் , ஹீப்ரு மையம் , சர்வதேச மையம் , நகரம் சபை , பொது குழு , முகநூல் , தலை குழு , நினைவகம் அருங்காட்சியகம் , அலுவலகம் குழு , ஆராய்ச்சி மையம் , உக்ரேனிய மையம் , நினைவகம் மையம் , ய் மையம் , சோவியத் தொழிற்சங்கம் , க்கு உதாரணமாக , நிலை இருப்பு , ப்ரெஸிடெஂட் சங்கம் , நில , அவர்கள் சொல் , ஹீப்ரு கல்லறை , உள்ளூர் வரலாறு , ப்ராஜெக்ட் அடுத்தது , ப்ரெஸிடெஂட் உக்ரைன் , அவர்கள் தொடங்கு , அமைச்சகம் ஆஃப் கல்வி , அமைச்சகம் ஆஃப் கலாச்சாரம் , கலை இயக்குனர் , தங்கம் டெரிக் , ஐரோப்பிய ஒற்றுமை , எப்படி நிறைய , சட்டம் அமலாக்கம் , இயக்குனர் காதல் ,